| Что ж я надену дождь,
| Що ж я надягну дощ,
|
| и я пойду к тебе, а ты меня не ждешь.
| і я піду до тебе, атимене не чекаєш.
|
| Да. | Так. |
| я не совсем мечта,
| я не зовсім мрія,
|
| и я совсем не та,
| і я зовсім не та,
|
| кого ты бережешь.
| кого ти бережеш.
|
| Спросишь, увидев, -что эти капли?
| Запитаєш, побачивши, що ці краплі?
|
| слезы твои?
| сльози твої?
|
| девочка.
| дівчинка.
|
| Нет, засмеюсь я,
| Ні, засміюся я,
|
| ведь это же просто дождь на себя надела я.
| адже це ж просто дощ на себе надягла я.
|
| Самой красивой и самой счастливой казаться тебе хотела я,
| Найкрасивішою і найщасливішою здаватися тобі хотіла я,
|
| а ты просто двери закрыл предо мной,
| а ти просто двері зачинив переді мною,
|
| сказав: как здесь мокро от дождя.
| сказавши: як тут мокро від дощу.
|
| А потом бежала я, не помнила куда,
| А потім бігла я, не пам'ятала куди,
|
| сгорая от стыда.
| згоряючи від сорому.
|
| И. с себя срывала дождь,
| І. із себе зривала дощ,
|
| но оставалась всеж вся мокрая от слез.
| але залишалась всеж вся мокра від сліз.
|
| А люди спросили,
| А люди запитали,
|
| что это капли дрожат на тебе?
| що це краплі тремтять на тебе?
|
| Девочка.
| Дівчина.
|
| Я засмеялась ведь это же просто дождь на себя надела я.
| Адже я засміялася це просто дощ на себе надягла я.
|
| Самой красивой и самой счастливой казаться Ему хотела я,
| Найкрасивішою і найщасливішою йому хотіла я,
|
| А Он просто двери закрыл предо мной,
| А Він просто двері зачинив переді мною,
|
| сказав: как здесь мокро от дождя.
| сказавши: як тут мокро від дощу.
|
| Что ж я надену дождь.
| Що ж я надягну дощ.
|
| И я пойду к тебе.
| І я піду до тебе.
|
| А ты и не поймешь.
| А ти і не зрозумієш.
|
| Чтож.
| Що ж.
|
| Я надену дождь.
| Я надягну дощ.
|
| И я приду к тебе.
| І я прийду до тебе.
|
| А ты и не поймешь. | А ти і не зрозумієш. |