| А моє серце розквітало так,
|
| Наче проліски ті весною.
|
| Танули всі хмари, розтанули
|
| Й з розуму звели.
|
| А на подушку сльози зливами…
|
| Все від того, що неприступна ти була і ти страждаєш тепер,
|
| Аж не так усе!
|
| Горда ти моя любов,
|
| Що тобі ще, окрім його обійм?
|
| Ти ж йому сама дозволила.
|
| Горда ти моя любов,
|
| Ти все пробач і заспокой мене,
|
| Бо в його руках ти знову жива.
|
| Моя душа летіла в небеса,
|
| Та чому ж знову так самотньо
|
| На душі? |
| Для кого всі ці вірші,
|
| Якщо ти мовчиш?
|
| Все, що завгодно за його любов,
|
| Все віддам, не шкода весь світ!
|
| А за вікном летять зими пластівці,
|
| Мрії всі мої…
|
| Горда ти моя любов,
|
| Що тобі ще, окрім його обійм?
|
| Ти ж йому сама дозволила.
|
| Горда ти моя любов,
|
| Ти все пробач і заспокой мене,
|
| Бо в його руках ти знову жива!
|
| Just kiss me, kiss me, kiss me
|
| And love me, love me, love me
|
| Don’t leave me, leave me, leave me
|
| Baby |