| Такий вечір буває раз на рік, мільярд на еру. |
| П’ять на чоловічий вік
|
| Берег океану, гітара на піску і я хочу сказати, що шукав саме таку.
|
| Вона з іншої країни, нам бракує слів, амури коло сонця припинили спів,
|
| Стріли загострили, навели приціл але піднявся вітер, застив їм очі пил.
|
| Були ми на прицілі, tu me monque, mon amie, про те, що не відбулося,
|
| шкодуємо самі,
|
| Чому пізно розумієш, як маєш, то тримай, я це ніколи не забуду. |
| Гітаро, грай.
|
| Літо. |
| Ніч. |
| Піонерський табір. |
| Перша пісня. |
| Перший алконапій,
|
| Карі очі, їм майже чотирнадцять, той, хто керує, увімкнув повільні танці.
|
| Ми біля вогню, гріємо долоні, пальці прагнуть опинитися в полоні,
|
| Пісня позабулася, але лишився грув. |
| Як же її звали? |
| Я забув.
|
| Приспів:
|
| Я забув все, те що важило, я забув, я забув.
|
| Все, що сам відчув я наживо, я забув, я все забув.
|
| Погано — не назавжди. |
| Назавжди — ніяк але прошу, ти не думай, що вийде саме так,
|
| Ти пригадай ті миті, коли сонце у зеніті, коли ви несамовиті, до кінця відкриті,
|
| Бо потім буде пізно, потім стане зле, сплять амури кляті, не чують мене
|
| Ти теж мене не слухай, просто пам’ятай, не забувай нічого. |
| Гітаро, грай.
|
| Приспів:
|
| Я забув все, те що важило, я забув, я забув.
|
| Все, що сам відчув я наживо, я забув, я все забув.
|
| Я забув все, те що важило, я забув, я забув.
|
| Все, що сам відчув я наживо, я забув… |