| Там, де для когось тільки лютий за вікном
|
| На моїй вулиці давно уже весна
|
| І дух захоплює немов від висоти
|
| Бо так живу, немов літаю я, так, немов літаю я
|
| Кожну мить, коли зі мною ти
|
| І я на небі, мила моя, на небі
|
| Зоре моя, на небі, відколи тебе знайшов
|
| І я на небі, мов на земному небі
|
| Мила, коли з тобою - літаю і знов, і знов
|
| І я не знаю, як світанок настає
|
| І як закінчився улюблений альбом
|
| Бо не бажаю ні хвилини самоти
|
| І там живу немов літаю я, так немов літаю я
|
| Кожну мить, коли зі мною ти
|
| І я на небі, мила моя на небі
|
| Зоре моя, на небі, відколи тебе знайшов
|
| І я на небі, мов на земному небі
|
| Мила, коли з тобою - літаю і знов, і знов
|
| А часом, коли я сам не свій
|
| І в голові дивні думки, i на душі сумно
|
| Згадаю я очі твої, і все стає мов навпаки
|
| Теплим таким
|
| І я на небі, мила моя на небі
|
| Зоре моя, на небі, відколи тебе знайшов
|
| І я на небі, мов на земному небі
|
| Мила, коли з тобою - літаю і знов, і знов
|
| І я на небі, мила моя на небі
|
| Зоре моя, на небі, відколи тебе знайшов
|
| І я на небі, мов на земному небі
|
| Мила, коли з тобою - літаю і знов, і знов
|
| Літаю і знов, і знов
|
| Літаю і знов, і знов |