| Веселі, брате, часи настали
|
| Нове майбутнє дарує день!
|
| Чому ж на небі так мало сонця стало,
|
| Чому я далі пишу сумних пісень?
|
| Чому ж на небі так мало сонця стало,
|
| Чому я далі пишу сумних пісень?
|
| Веселі, брате, часи настали
|
| Ми наближаємось до мети!
|
| Чому ж тоді я шукаю іншу стежку
|
| Чому я далі з ними не хочу йти?
|
| Чому ж тоді я шукаю іншу стежку
|
| Чому я далі з ними не хочу йти?
|
| Програш.
|
| Веселі, брате, часи настали
|
| На грудях світить нам слави знак!
|
| Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
|
| Душу кинули просто так…
|
| Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
|
| Душу кинули просто так…
|
| Душа прокинулась, та й питає
|
| Сама у себе — чому одна?
|
| Немає в кого спитати — золото замість тата
|
| Замість мами — глуха стіна.
|
| Немає в кого спитати — золото замість тата
|
| Замість мами — глуха стіна.
|
| Програш.
|
| І тихо, тихо навколо стало…
|
| Кудись поділися голоси…
|
| Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
|
| Ну їх, брате, такі часи!
|
| Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
|
| Ну їх, брате, такі часи!
|
| Та нам з тобою своє робити,
|
| Відкрити очі і далі йти!
|
| І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити
|
| Хто ж тоді, як не ми, брати?!
|
| І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити
|
| Хто ж тоді, як не ми, брати?!
|
| Хто ж тоді, як не ми, брати?!
|
| Хто ж тоді, як не ми, брати?! |