| Я відчуваю, досягнувши вічної історії.
|
| Я чекаю, з нетерпінням, я вірю, що ти потребуєш мене.
|
| Я бажаю міцності ріки, такої дикої й чистої, що я втратив стойку.
|
| Хвиля зламала мій страх перед бійкою та тишею, тепер я вірю, що ніколи не буде
|
| кінець.
|
| Слід білих простирадл, ти не стій на мому дорозі.
|
| Це битва мого минулого, давай, не заважай мені на шляху.
|
| Знаєш, таке відчуття, ніби ти мені потрібен, ще одна таємниця.
|
| Ненависник, я симулюю це, я вважаю, що ти потребуєш мене.
|
| Я бажаю міцності ріки, такої дикої й чистої, що я втратив стойку.
|
| Хвиля зламала мій страх перед бійкою та тишею, тепер я вірю, що ніколи не буде
|
| кінець.
|
| Слід білих простирадл, ти не стій на мому дорозі.
|
| Це битва мого минулого, давай, ніколи не ставай на мому на шляху.
|
| Я прагаю сили ріки, я втратив стойку.
|
| Хвиля зламала мій страх перед бійкою і тишею, тепер я вірю, що ніколи не буду
|
| на самоті.
|
| Я ненавиджу бути самотнім.
|
| Мені здається, що я йду додому.
|
| Тепер я вірю.
|
| Я ніколи не буду відчувати себе самотнім.
|
| Я прагаю сили ріки, я втратив стойку.
|
| Хвиля зламала мій страх перед бійкою і тишею, тепер я вірю… |