Переклад тексту пісні Немного о себе -

Немного о себе (оригінал)

Я сам собой ну просто жутко недоволен.
Живу сумбурно, трачу жизнь на ерунду.
Я мягкотел, слабохарактерен, безволен.
Мне говорят: «Пойдем, гульнём!»
— и я иду.
Я раздражителен, забывчив и небрежен.
Лабильна психика.
Сомнительна мораль.
В быту капризен и физически изнежен,
Аж прямо в зеркале себя бывает жаль.
Не человек, а просто чмо на постном масле.
Не то чтоб нуден, но до тошноты ворчлив.
И не сказать, чтоб трусоват, но так, опаслив.
Не то чтоб жаден, но уж очень бережлив.
Нет, я всегда подам калеке Христа ради,
Но если так, без умиления, взглянуть,
Я не тяну не то что на Махатму Ганди,
Я и на дедушку Мазая не тяну.
Сплю я долго и со вкусом,
Сплю, пока не ляжет мрак.
По ночам хожу, как вурдалак.
Я мог бы стать Вольтером,
Вот гадом буду я,
Но нет во мне
Усердия.
Я мог бы стать Шопеном,
Музычку бы кропал,
Не был бы гадом,
Точно б стал.
Лежит нечитанный Платон, Бах недослушан,
А я сижу, смотрю футбол и пиво пью.
С остервененьем бью проклятые баклуши
И с отвращением читаю жизнь мою.
Я бросил Родину, карьеру эскулапа —
Теперь горланю, как заевший патефон.
Худые ручки тянут дети: «Папа!
Папа!»,
А папе некогда: зараза, занят он.
В семье я деспот: очень нудный, твердолобый,
С утра домашним отравляю бытие.
Но хоть, спасибо, нету месячных, а то бы
Совсем труба моей зашуганной семье.
Закомплексован весь, я недоволен мною,
Во всем себя виню и до того дошло —
Я маюсь экзистенциальною виною
За первородный грех, аж вспомнить тяжело.
Пью, курю, смотрю на женщин,
Правда — только лишь смотрю.
Посмотрю,
и снова пью-курю.
Где-то дымят заводы,
И я лежу, дымлю.
Очень себя я Не люблю.
Я не красив, как Путин,
Даже не так умён.
Ах, отчего же
Я — не он.
Могу бездарно просадить любую сумму,
И мне мой друг доброжелательно сказал:
«С твоими данными тебе пора в Госдуму.
Иди, укрась собой народный наш хурал!»
В парла-парла-парламенте
Итак уже аншлаг.
Точнее говоря —
«Аншлаг!
Аншлаг!»
Ну что тут скажешь, вот такая я каналья.
Теперь — о главном: о тебе, любовь моя.
Хочу сказать: «Спасибо, милая, родная,
Что ты живешь с такою гнидою как я».
Тебя должны канонизировать при жизни
За твои муки, за любовь и за труды.
Я тоже стану человеком, только свистни,
Прям с понедельника.
Нет, лучше со среды.

(переклад)

Я сам собою ну просто моторошно незадоволений.
Живу сумбурно, витрачаю життя на дурниці.
Я м'якотіл, слабохарактерний, безвільний.
Мені кажуть: «Ходімо, гуляємо!»
— і я іду.
Я дратівливий, забудькуватий і недбалий.
Лабільна психіка.
Сумнівна мораль.
У побуті примхливий і фізично делікатний,
Аж прямо в дзеркалі себе буває шкода.
Не людина, а просто чмо на пісній олії.
Не що щоб нудний, але до нудоти буркотливий.
І не сказати, щоб трусуватий, але так, опаслив.
Не що щоб жадібний, але дуже бережливий.
Ні, я завжди підам каліці Христа заради,
Але якщо так, без розчулення, подивитись,
Я не тягну не що що на Махатму Ганді,
Я і на дідуся Мазая не тягну.
Сплю я довго і зі смаком,
Сплю, доки не ляже морок.
По ночах ходжу, як вурдалак.
Я міг би стати Вольтером,
Ось гадом буду я,
Але ні в мені
Ретельність.
Я міг стати Шопеном,
Музичку би кропав,
Не був би гадом,
Точно б став.
Лежить нечитаний Платон, Бах недослуханий,
А я сиджу, дивлюся футбол і пиво п'ю.
З розлюченістю б'ю прокляті байдики
І з відразою читаю життя моє.
Я кинув Батьківщину, кар'єру ескулапа
Тепер горланю, як патефон.
Худі ручки тягнуть діти: «Тату!
Батько!",
А батькові ніколи: зараза, зайнятий він.
У сім'ї я деспот: дуже нудний, твердолобий,
З ранку домашнім отруюю буття.
Але хоч, дякую, нема місячних, а то би
Зовсім труба моєї зашуганої сім'ї.
Закомплексований весь, я незадоволений мною,
У всім себе звинувачую і до того дійшло —
Я є екзистенційною виною
За первородний гріх, аж згадати важко.
П'ю, курю, дивлюся на жінок,
Правда — тільки дивлюся.
Подивлюсь,
і знову п'ю-курю.
Десь димлять заводи,
І я лежу, димлю.
Дуже себе я не люблю.
Я не красив, як Путін,
Навіть не так розумний.
Ах, чому
Я - не - він.
Можу бездарно просадити будь-яку суму,
І мені мій друг доброзичливо сказав:
«З твоїми даними тобі час у Держдуму.
Іди, прикрась собою народний наш хурал!
В парла-парла-парламенті
Тож уже аншлаг.
Точніше кажучи -
«Аншлаг!
Аншлаг!
Ну що тут скажеш, ось така я каналія.
Тепер — про головне: про тебе, любов моя.
Хочу сказати: «Дякую, люба, рідна,
Що ти живеш з такою гнидою як я».
Тебе повинні канонізувати за життя
За твої муки, за любов і за праці.
Я теж стану людиною, тільки свисни,
Прям із понеділка.
Ні, краще від середи.