| Струил закат последний свой багрянец.
| Струмів захід сонця останній свій багрянець.
|
| Еще белел кувшинок грустных глянец,
| Ще білів латаття сумних глянець,
|
| качавшихся меж лезвий тростника
| гойдалися між лезами тростини
|
| под колыбельный лепет ветерка.
| під колисковий лепет вітерця.
|
| Я шел, печаль свою сопровождая.
| Я ішов, сум свій супроводжуючи.
|
| Над озером, средь ив плакучих тая,
| Над озером, серед ів плакучих таю,
|
| вставал туман, как призрак самого отчаянья.
| вставав туман, як примара самого розпачу.
|
| И жалобой его казались диких уток пересвисты,
| І скаргою його здавались диких качок пересвист,
|
| друг друга звавших над травой росистой.
| один одного кликали над травою росистою.
|
| Так между ив я шел, свою печаль сопровождая.
| Так між ів я йшов, свій сум супроводжуючи.
|
| Сумрака вуаль последний затуманила багрянец
| Сутінок вуаль останній затуманив багрянець
|
| заката и укрыла бледный глянец
| заходу сонця і укрила блідий глянець
|
| кувшинок в обрамлении тростника,
| латаття в обрамленні тростини,
|
| качавшихся под лепет ветерка…
| вітерця, що гойдалися під лепет…
|
| … Я шел, печаль свою сопровождая.
| … Я йшов, сум свій супроводжуючи.
|
| Над озером, средь ив плакучих тая,
| Над озером, серед ів плакучих таю,
|
| Вставал туман… | Встав туман. |