| Спить небо я нічого не бачу
|
| На блакитному фоні і нічого не чую
|
| Та якщо подумати то нема що втрачати
|
| На ранок все накриється я знову занудьгую
|
| Всі живемо у світі якого не знаємо
|
| І знати не хочемо що теж не погано
|
| Бо болить голова і від того що бачу
|
| Хоча в інший вимір мені ще зарано
|
| Я не бачу кольорових снів (4)
|
| Навколо всі хворіють на параною
|
| Співають безглузді пісні про кохання
|
| В цих піснях все сопливо як у лікарні
|
| А кохання римується зі словом страждання
|
| Ці убогі насправді не можуть кохати
|
| Та і страждати з них теж ніхто не вміє
|
| Їх вистачає тільки на кухонні розмови
|
| Про те хто скільки грошей намиє
|
| А я хочу жити щоб сонце у вікна
|
| Дівчата у двері і крила на спину
|
| Щоб п’яні жлоби не вчили батька
|
| Як йому треба робити дитину
|
| Щоб рано не треба було прикидати
|
| Скільки тобі залишилось жити
|
| І щоб навколо не було нікого
|
| Кого б захотілося матом покрити
|
| Я не бачу кольорових снів (4) |