| Я не лялька Барбі.
 | 
| Я не твоя дівчинка.
 | 
| Ти погано чинив, а я помилялася.
 | 
| Я не така красива, як дівчата з глянцевих обкладинок.
 | 
| Якщо їм вірити, я прогнила до серцевини.
 | 
| А що, якщо я не буду пташечком,
 | 
| Життя якого залежить від кожного твого слова?
 | 
| Те, що побувало в грязюці, ніколи не стане знову ідеально чистим.
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?  | 
| Це зводить мене з розуму.
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?  | 
| Це зводить мене з розуму.
 | 
| Ти вже не дитина, мій хлопчику.
 | 
| Чому ти дивуєшся?
 | 
| Тебе нудить від правил,
 | 
| А я сита по горло твоєю брехнею —
 | 
| Я накопила цілу купу цього дерь**,
 | 
| Я навіть боюся, що задихнуся від нього.
 | 
| Я стою в тіні,
 | 
| І слова застрягли у мені в горлі.
 | 
| Невже тобі є несподіваним,
 | 
| Якщо я кажу, що мені погано з тобою,
 | 
| Що нічого не створиш із порожнечі?
 | 
| Хлопець, чи не в цьому правда?
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?  | 
| Це зводить мене з розуму.
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?
 | 
| За що ти любиш мене?  | 
| Це зводить мене з розуму.
 | 
| Я злуюся на тебе знову і знову,
 | 
| Я злуюся на тебе знову і знову,
 | 
| Я злуюся на тебе знову і знову,
 | 
| Я злюсь на тебе… знову і знову.
 | 
| Мені здається, що ти спиш з моєю подругою.
 | 
| У мене немає доказів, але, я думаю, я права.
 | 
| А ти  як і раніше ходиш такий білий і пухнастий,
 | 
| І це вкидає мене в розпач... |