| Я не лялька Барбі.
|
| Я не твоя дівчинка.
|
| Ти погано чинив, а я помилялася.
|
| Я не така красива, як дівчата з глянцевих обкладинок.
|
| Якщо їм вірити, я прогнила до серцевини.
|
| А що, якщо я не буду пташечком,
|
| Життя якого залежить від кожного твого слова?
|
| Те, що побувало в грязюці, ніколи не стане знову ідеально чистим.
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене? |
| Це зводить мене з розуму.
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене? |
| Це зводить мене з розуму.
|
| Ти вже не дитина, мій хлопчику.
|
| Чому ти дивуєшся?
|
| Тебе нудить від правил,
|
| А я сита по горло твоєю брехнею —
|
| Я накопила цілу купу цього дерь**,
|
| Я навіть боюся, що задихнуся від нього.
|
| Я стою в тіні,
|
| І слова застрягли у мені в горлі.
|
| Невже тобі є несподіваним,
|
| Якщо я кажу, що мені погано з тобою,
|
| Що нічого не створиш із порожнечі?
|
| Хлопець, чи не в цьому правда?
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене? |
| Це зводить мене з розуму.
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене?
|
| За що ти любиш мене? |
| Це зводить мене з розуму.
|
| Я злуюся на тебе знову і знову,
|
| Я злуюся на тебе знову і знову,
|
| Я злуюся на тебе знову і знову,
|
| Я злюсь на тебе… знову і знову.
|
| Мені здається, що ти спиш з моєю подругою.
|
| У мене немає доказів, але, я думаю, я права.
|
| А ти як і раніше ходиш такий білий і пухнастий,
|
| І це вкидає мене в розпач... |