| Летіла зозуля над старою хатою,
|
| Почала зозуля літа рахувати
|
| Мі сиджу під купецею та й на думці маю
|
| Скілько ж іще років світом поблукаю я
|
| Стара в мене хата, солом’яна стріха
|
| Та є і у мене на сім світі втіха
|
| Як вже припікає втікаю до гаю
|
| Ходжу між деревами й у сопілку граю
|
| Приспів:
|
| Молодому парубку все на світі любо
|
| Медвяна горілочка та дівочі губи
|
| Заграйте ж, музики, в літа в рита-бубени
|
| До самого ранку
|
| Блукають шляхами цигани-татари
|
| Божевільні стиха гомонять із зірками
|
| Якби мати крила та велику силу
|
| Злетів би у небо до Бога в садиби
|
| Втім блукаю світом битими шляхами
|
| Розмовляю стиха з світлими зірками
|
| За плечима маю зкривавлені крила
|
| Звідки і береться в мене тая сила?
|
| Приспів
|
| Розсипано в небі сріблясте каміння
|
| Посіяно в землю зелене насіння
|
| Гонять до стодоли круторогі воли
|
| Віє вітер степом перекотиполе
|
| Хай росте до неба зелене насіння
|
| Глибоке у нього у землі коріння,
|
| А із того срібла для коня вороного
|
| Зробиш мені, ковалю, сріблясту підкову
|
| Приспів
|
| Ой котиться полем перекотиполе
|
| Ой котиться полем перекотиполе… |