| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| І почуттів так мало мало мало, так світла у тобі, мало
|
| Пофігу де тебе я водив наш
|
| Місяць завжди світив нам місяці летять всі ці дні з життя
|
| Пофігу вже тебе нема намисто ніби ти з дна
|
| На вмисне там я пірнав наас так не розєднати хоч і зимна ця вода нам
|
| Пофігу ніби диво ти дні пустив як дим але не жалів я
|
| Раптом так вже світаааанок, і роса на дворі в коридорі чути шум це
|
| Пофігу лоовлю тебе на бігу, а гу би дарять тепло?
|
| В цій квітці колить стебло баблооо всі загладить в тобі ці шипи таке кіноо
|
| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| І почуттів так мало мало мало, так світла у тобі, мало
|
| Догорить вогонь
|
| Зола, попіл, пил (Вооу)
|
| В тобі нема нічьо мого
|
| В мені нема нічьо твого
|
| Ми були на пайках, на нервах
|
| Від тебе, мене як нарка поперло
|
| Питали, чого серце не твердне?
|
| Бо я живий, не став манекеном!
|
| Бо це забирає сили, я знаю, так
|
| Ти дивна як погода, міняєш опади
|
| Просто йдем далі
|
| Сили нам новий день дає
|
| В цих людях щастя нема
|
| Світло в тобі
|
| Не ний дарма!
|
| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| І почуттів так мало мало мало, так світла у тобі, мало
|
| Попіл падав мимо попільниці
|
| Згадав миті ці
|
| Де ти — моя видима ціль
|
| Пам’ятають рубці все
|
| Пофігу, все пофігу
|
| Пофігу, все пофігу
|
| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| Ти тріхи дивна ну експресивна
|
| І почуттів так мало мало мало, так світла у тобі, мало |