| Не ходи за мною, адже я крокую по краю
|
| Просто, заглушаю біль тим, що мене вбиває
|
| Голод від рятує як порожнеча від відчаю
|
| Хочеться покінчити з цим, але це тільки початок
|
| Мені так порожньо, у моїх грудях тільки чорна діра
|
| Як дивно, адже твоїм усім ідеалом є ціна
|
| Я хочу все забути, але хлопець вріже мені свинцю
|
| Правда ріже, залишає лише холодні серця
|
| Залиш на мене свій останній патрон
|
| Не дихай, в оболонці люди тільки воші
|
| Не дихай, адже біль протер її зсередини
|
| Серед брехні немає відповідей, є лише міражі
|
| Хто ж ти? |
| Залишу біль, не відчуваючи провини
|
| Не дихай, в оболонці люди тільки воші
|
| Не дихай, адже біль протер її зсередини
|
| Серед брехні немає відповідей, є лише міражі
|
| Хто ж ти? |
| Залишу біль, не відчуваючи провини
|
| Не говори що тобі зараз складно, адже ми самі створюємо те місце
|
| Де бути нам нудно, Боже, сам все побачиш
|
| Адже все що ти цінуєш, буде коштувати гроші
|
| Ноша, шукати людяність там, де панує заздрість, ненависть і в руках
|
| Не дихай, в оболонці люди тільки воші
|
| Не дихай, адже біль протер її зсередини
|
| Серед брехні немає відповідей, є лише міражі
|
| Хто ж ти? |
| Ставлю біль, не відчуваючи провини |