Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Городское общество презрения, виконавця - GFMGF. Пісня з альбому Бороться нельзя сдаваться, у жанрі Местная инди-музыка
Дата випуску: 21.04.2010
Вікові обмеження: 18+
Лейбл звукозапису: Ionoff Music
Мова пісні: Російська мова
Городское общество презрения(оригінал) |
мрака извне хватает, всё гуще тьма в углах |
тусклая лампочка зрения держится на проводах |
городское общество презрения смыкается серостью стен |
вокруг немая скорбь, рабы не встают с колен |
перемелют фарш турникеты |
рассуют по автобусам пачками |
испекут в печах офисов |
гарью синее небо запачкают |
пепел выпадет чёрным снегом |
с пропагандой смешается в лёгких |
друг на друга боковым зрением |
смотрим, боясь заговорить |
год за годом, кровь со слюной |
и ты не знаешь, кто живёт за стеной |
истощение, грязь с желтизной |
и ты не знаешь, кто там за стеной |
в суете толкаясь плечами |
наступая друг другу на головы |
разучились смотреть в глаза |
площади коленями отполированы |
в инкубаторах многоэтажек |
покрывается плесенью вечное |
в стеклянные банки с окурками |
нашей плоды чело-вечности |
винт и хмурый общей иглой, |
а ты не знаешь, кто умрёт за стеной |
полёт с балкона вниз головой |
и все спиной, все спиной, все спиной |
и каждый раз, когда она испытывает оргазм, |
перед её глазами проплывают Миша, Паша, Стас |
и все, кому она нечаянно даст, боясь быть ненужной |
на выдумки голь горазда |
(переклад) |
мороку ззовні вистачає, все густіша темрява в кутах |
тьмяна лампочка зору тримається на дротах |
міське суспільство зневаги замикається сірістю стін |
навколо німа скорбота, раби не встають з колін |
перемелють фарш турнікети |
розсують по автобусах пачками |
спекти в печах офісів |
гар'ю синє небо забруднить |
попіл випаде чорним снігом |
з пропагандою змішається в легких |
друг на друга бічним зором |
дивимося, боячись заговорити |
рік за роком, кров зі слиною |
і ти не знаєш, хто живе за стіною |
виснаження, бруд із жовтизною |
і ти не знаєш, хто там за стіною |
в метушні штовхаючись плечима |
наступаючи один одному на голови |
розучилися дивитися в очі |
площі колінами відполіровані |
в інкубаторах багатоповерхівок |
покривається цвіллю вічне |
в скляні банки з недопалками |
нашої плоди чоло-вічності |
гвинт і хмурий загальною голкою, |
а ти не знаєш, хто помре за стіною |
політ з балкона вниз головою |
і все спиною, все спиною, все спиною |
і кожного разу, коли вона відчуває оргазм, |
перед її очима пропливають Мишко, Паша, Стас |
і все, кому вона ненароком дасть, боячись бути непотрібною |
на вигадки голь горазда |