| А я все читала дітям довгу казку
|
| Як минати пастку, як іти й не впасти
|
| Все докупи скласти, жити без баласту
|
| Жити просто класно
|
| Отже я читала дітям просто казку
|
| Мов ліпила паску. |
| Де життя — як пазли
|
| І воно смугасте. |
| Люди носять маски,
|
| А слова як пластир
|
| Як пластир
|
| Пластир до рани
|
| В планах —
|
| Сіяти любов, а діти — ніби провідник: усе тепло іде від них
|
| Ей!
|
| Плавно
|
| Споглядали день і вчили золоті рядки, щоб знали діти стати ким
|
| Я бачу
|
| Коло із осіб, що дітям бруд ховають в хліб, а все дитяче у них стерто
|
| Ей!
|
| Знаєш
|
| Діти — це вода. |
| За відображення шкода, бо діти — то живе люстерко
|
| Так, вони бачать твою суть, відчувають твій мотив, знають певно, хто є ти
|
| Без примарних павутин між порожніх та пустих просять неба відпустити дощ,
|
| А замріяний казкар поміж волохатих хмар словом розсипає чари й віщує всім
|
| початок
|
| Віщує всім початок
|
| Почнімо все спочатку!
|
| Знов
|
| А я все читала дітям довгу казку
|
| Як минати пастку, як іти й не впасти
|
| Все докупи скласти, жити без баласту
|
| Жити просто класно
|
| Отже я читала дітям просто казку
|
| Мов ліпила паску. |
| Де життя — як пазли
|
| І воно смугасте. |
| Люди носять маски,
|
| А слова як пластир
|
| Як пластир
|
| Пластир до рани
|
| Пластир до рани
|
| Пластир до рани
|
| Пластир до рани
|
| Знову на старт, чуєш, доки не пізно
|
| Навколо бруд — так виховує місто
|
| Диха за рогом пихатий містер,
|
| А Білосніжка за ним просить їсти
|
| Ось такі казки, не впасти б
|
| За собою будні водять хмуру сіру паству
|
| Люди щось говорять про єднання і про братство
|
| Діти ж віддзеркалювали це, результати — на лице
|
| Знаєш, скільки не ховай — все одно вийде назовні
|
| Зареве худоба, коли ясла будуть повні
|
| Є жага заповнити всередині безодню
|
| Починаєш завтра? |
| А можеш сьогодні
|
| І я вже читаю тобі казку, як скласти пазли, як зняти маску
|
| Слухати й чути, створити чудо, передати досвід
|
| Піднятись вдосвіта й рухатися далі, тільки прямо, до межі:
|
| Зліва буде той, хто поряд тільки зубожів
|
| Справа буде той, хто поряд тільки збагатів
|
| Всі мої слова прості, глянь на себе у воді —
|
| Там є очі, дитячі, щирі, наївні
|
| Пригадай себе, як заспівають треті півні
|
| Бережи його. |
| Бережи своє люстерко
|
| (А я все читала дітям казку)
|
| (А я все читала дітям казку)
|
| А я все читала дітям довгу казку
|
| Як минати пастку, як іти й не впасти
|
| Все докупи скласти, жити без баласту
|
| Жити просто класно
|
| Отже я читала дітям просто казку
|
| Мов ліпила паску. |
| Де життя — як пазли
|
| І воно смугасте. |
| Люди носять маски,
|
| А слова як пластир
|
| Як пластир
|
| Пластир до рани
|
| Пластир до рани
|
| Пластир до рани
|
| Пластир до рани |